UK
Пожертвувати

Сказ у собак і котів: вакцинація, подорожі та безпека

СтаттяПоділитися
7 хв читання Оновлено

Матеріал з PawPedia — енциклопедії життя з тваринами

Перевірено за ветеринарними джерелами

Зміст

Коротко

Сказ — вірусна хвороба головного мозку й нервів, яка передається переважно через укус інфікованої тварини і після появи ознак майже завжди смертельна. Вакцинація дуже добре захищає тварин і обов'язкова для подорожей у ЄС. Телефонуйте ветеринарові того самого дня, якщо вашу тварину вкусила дика чи незнайома тварина.

Сказ у собак і котів
Світло-рудий собака та сірий смугастий кіт лежать поруч на м'якому столі в клініці, а рука в рукавичці лежить на собаці.
Собака й кіт разом відпочивають на ветеринарному столі
ПричинаВірус сказу, який уражає головний мозок і нерви
УражаєСобаки, коти, люди та інші ссавці
Як він поширюєтьсяЗазвичай через укус, оскільки вірус міститься в слині зараженої тварини
Перші ознакиЧасто зміна характеру: тварина більше ховається, здається тривожною або огризається у відповідь на дотик
Поширені ознакиОдні тварини стають збудженими й агресивними, інші переважно слабшають, і в них розвивається параліч; у багатьох поєднується і те, і інше
ДіагностикаЖоден тест не може достовірно підтвердити його в живої тварини; для цього потрібне лабораторне дослідження тканини мозку після смерті
ЛікуванняПісля появи ознак лікування не існує
ПрогнозПісля появи ознак майже завжди смертельний
ПрофілактикаВакцинація, яка дуже добре захищає домашніх тварин
Ризик для людейПісля укусу або подряпини від тварини, яка може бути хворою на сказ, промийте рану водою з милом щонайменше 15 хвилин і того ж дня зверніться до лікаря
Невідкладний стан, якщоУкус або подряпина від дикої тварини чи незнайомої безпритульної тварини, бійка з твариною, якої ви не бачили, контакт із кажаном, раптова зміна поведінки зі слинотечею

Сказ — вірусна хвороба, яка уражає головний мозок і нерви. Ним можуть заразитися собаки, коти, люди та інші ссавці. Після появи ознак він майже завжди смертельний. Водночас це одна з хвороб, яким найлегше запобігти, оскільки вакцинація дуже добре захищає домашніх тварин. У Європі вакцина проти сказу — це ще й та вакцина, яка потрібна вашому собаці чи коту, щоб перетинати кордони.

Як передається сказ

Вірус сказу міститься в слині зараженої тварини. Зазвичай він передається через укус. Рідше зараження відбувається, коли слина потрапляє у свіжу подряпину, відкриту рану або в очі, ніс чи рот. Від рани вірус повільно рухається нервами до головного мозку. Потім він досягає слинних залоз, і з цього моменту тварина може заражати інших.

Час між укусом і першими ознаками називають інкубаційним періодом. У собак і котів він зазвичай триває від кількох тижнів до кількох місяців. Він може бути коротшим, а в рідкісних випадках триває рік або довше. У цей час тварина виглядає й поводиться як здорова.

У світі собаки — головне джерело сказу в людей. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, собаки спричиняють до 99 % випадків сказу в людей. У Європі ситуація краща. Більша частина Західної Європи та значна частина Центральної Європи вільні від сказу серед наземних тварин — значною мірою завдяки вакцинним приманкам, які розкидають для диких лисиць. Хвороба досі трапляється в деяких частинах Східної Європи, наприклад в Україні та Румунії. Останніми роками вона також повернулася в деякі райони Польщі, Угорщини та Словаччини. Деякі європейські кажани є носіями споріднених вірусів. Відомо кілька випадків, коли коти заразилися, впіймавши кажанів, хоча експерти вважають цей ризик дуже низьким.

Ознаки, на які слід звернути увагу

Сказ часто починається зі зміни характеру. Тварина може ховатися більше, ніж зазвичай, здаватися тривожною або огризатися у відповідь на дотик, який раніше їй подобався. Ця рання стадія коротка — часто від одного до кількох днів. Після неї одні тварини стають збудженими й агресивними, а інші переважно слабшають, і в них розвивається параліч. У багатьох поєднується і те, і інше.

  • Раптова зміна темпераменту, наприклад незвичний страх, неспокій або агресія
  • Кусання або спроби вкусити людей, тварин чи предмети без видимої причини
  • Сильна слинотеча або піна з рота
  • Труднощі з ковтанням або відвисла нижня щелепа
  • Зміна звучання гавкоту чи нявкання
  • Широкі, розширені зіниці
  • Жування або ковтання неїстівних предметів
  • Хитка хода, а згодом слабкість і параліч

У котів найчастіше розвивається агресивна форма. За оцінками європейських фахівців із хвороб котів, так буває приблизно в 9 з 10 котів, хворих на сказ. Такий кіт може кинутися на людей чи інших тварин майже без попередження. І в собак, і в котів після появи ознак хвороба розвивається швидко, і більшість тварин гине приблизно протягом 10 днів.

Багато з цих ознак мають інші причини, наприклад сторонній предмет, що застряг у роті чи горлі, отруєння або інші хвороби нервової системи. Розібратися, у чому причина, допоможе ветеринар.

Коли це невідкладний стан

Найкраще зателефонувати ветеринарові того ж дня, якщо вашу тварину вкусила чи подряпала дика тварина або незнайома безпритульна тварина, якщо вона повернулася додому після бійки з твариною, якої ви не бачили, або якщо в неї раптово змінилася поведінка й водночас з'явилися слинотеча чи труднощі з ковтанням. Кажан, знайдений у будинку поруч із вашою твариною або в пащі вашого кота, — теж привід зателефонувати.

Якщо ви підозрюєте сказ, найбезпечніше триматися на відстані. Якщо засунути руку в пащу, щоб пошукати щось застрягле в горлі, можна наразити себе на контакт із вірусом. Якщо тварину потрібно перемістити, допоможуть товсті рукавички або ковдра, а клітка чи зачинена кімната не дадуть їй нікого вкусити. Тримайте дітей та інших домашніх тварин подалі. Якщо зателефонувати до клініки заздалегідь, персонал зможе підготуватися до вашого приїзду.

Якщо людину вкусила або подряпала тварина, яка може бути хворою на сказ, Всесвітня організація охорони здоров'я радить негайно промити рану водою з милом щонайменше 15 хвилин, а потім того ж дня звернутися до лікаря, навіть якщо рана здається невеликою. Лікарі можуть провести лікування після контакту, і воно дуже ефективне, якщо почати його без зволікань. Чекати на появу ознак небезпечно, адже після появи симптомів лікування вже не допомагає.

Як ветеринари діагностують сказ

Жоден тест не може достовірно підтвердити сказ у живої тварини. Діагноз встановлюють за допомогою лабораторного дослідження тканини мозку після смерті. До того ветеринари оцінюють ризик на основі анамнезу, записів про вакцинацію та ознак, які вони спостерігають.

Після появи ознак лікування не існує. Тварину, яка дуже ймовірно хвора на сказ, зазвичай присипляють, щоб позбавити її страждань і захистити людей. Сказ — хвороба, що підлягає обов'язковому повідомленню, тож про підозрілі випадки ветеринари інформують державні ветеринарні органи. Конкретні кроки залежать від країни.

Після укусу або бійки

Коли собака чи кіт, які виглядають здоровими, кусають людину, тварину зазвичай ізолюють і спостерігають за нею, часто протягом 10 днів. Тварина, у слині якої є вірус сказу, захворює за кілька днів. Тож якщо домашня тварина залишається здоровою весь період спостереження, вона не була заразною, коли вкусила. Тривалість спостереження і те, де перебуває тварина, залежать від місцевих правил.

Коли домашня тварина могла контактувати з вірусом, наприклад після бійки з лисицею чи безпритульною твариною, подальші дії залежать від того, чи вона вакцинована. Вакцинована тварина зазвичай отримує ревакцинацію невдовзі після контакту, і за нею уважно спостерігають кілька тижнів. Для невакцинованої тварини заходи значно суворіші, наприклад карантин на кілька місяців. У деяких випадках органи влади рекомендують евтаназію. Це одна з найвагоміших причин вчасно оновлювати щеплення.

Вакцинація та подорожі Європою

Вакцини проти сказу для собак і котів дуже ефективні, а серйозні побічні реакції трапляються рідко. Цуценята та кошенята зазвичай отримують перше щеплення від сказу у віці від 12 до 16 тижнів, а другу дозу часто вводять приблизно через рік. Після цього ревакцинацію проводять з інтервалом від одного до трьох років залежно від вакцини та місцевого законодавства. Ветеринар підкаже, який графік застосовується у вашому випадку.

Щодо котів, рекомендації залежать від того, де ви живете. Там, де трапляється сказ, ветеринари рекомендують вакцинувати кожного кота, який виходить на вулицю. У регіонах, вільних від сказу, щеплення потрібне коту для подорожей, і його може вимагати місцеве законодавство. Кіт без чинного щеплення не зможе подорожувати з вами.

Ось основні правила для подорожей між країнами ЄС із собакою, котом або тхором.

  • Тварина має мікрочіп, вживлений до щеплення від сказу. Вакцина, введена до чипування, для подорожей не зараховується.
  • На момент першого щеплення від сказу тварині було щонайменше 12 тижнів.
  • Від першої вакцинації минуло щонайменше 21 день.
  • Тварина має ветеринарний паспорт ЄС, виданий уповноваженим ветеринаром, у якому зазначено номер мікрочіпа та щеплення.
  • Ревакцинацію проводять до закінчення строку дії попередньої вакцини. Якщо ревакцинацію зроблено із запізненням, наступне щеплення вважається першою вакцинацією, і 21-денне очікування починається знову.

Домашнім тваринам, які в'їжджають до ЄС з деяких країн, що не є членами ЄС, також потрібен аналіз крові, який підтверджує достатній рівень антитіл до сказу. Подорож можлива лише через три місяці після взяття зразка крові. Перелік країн, яких це стосується, змінюється, тож перед подорожжю варто перевірити чинні правила. Деякі країни мають власні додаткові вимоги, наприклад обробку від стьожкових червів для собак, які в'їжджають до Фінляндії, Ірландії, Північної Ірландії, Мальти чи Норвегії.

Ці правила стосуються подорожей із власною домашньою твариною. Коли тварина після адопції переїжджає до нової родини в іншій країні, переїзд передбачає зміну власника й підпадає під окреме оформлення ветеринарних документів. Мікрочіп і чинне щеплення від сказу при цьому так само потрібні. Організація, у якої ви берете тварину, може пояснити, з якими документами вона подорожуватиме.

Сказ і тварини, яких щойно взяли додому

Вуличні собаки й коти часто мають невідоме минуле. Це одна з причин, чому вакцинація та чіткі записи настільки важливі для врятованих тварин. У Paw Squadron після кожного порятунку перші зупинки — ветеринар і купання. Перед адопцією кожна тварина проходить огляд і лікування, отримує щеплення та мікрочіп.

Коли ваша нова тварина приїде, зберігайте її документи про вакцинацію в надійному місці й візьміть їх на перший візит до свого ветеринара. Запишіть, коли потрібна наступна ревакцинація від сказу, і заплануйте її заздалегідь, щоб щеплення ніколи не втрачало чинності. Прострочене щеплення може зірвати плани подорожей і ускладнює дії в разі будь-якого подальшого укусу чи контакту з вірусом. У перші тижні варто тримати нову тварину подалі від диких і незнайомих тварин. Якщо ваш собака чи кіт колись когось укусить, покажіть записи про вакцинацію лікареві та своєму ветеринарові, оскільки від них залежать їхні рекомендації.

Якщо у вас є запитання щодо записів про вакцинацію чи документів для подорожі тварини, яку ви хочете взяти додому, почніть зі сторінки наших поширених запитань або надішліть запит на адопцію. З усіх питань щодо здоров'я вашої тварини найкраще звертатися до ветеринара.

Джерела

Онлайн-джерела

  1. Rabies in Dogs · Merck Veterinary Manual (Pet Owner Version)
  2. Rabies in Dogs · VCA Animal Hospitals
  3. Rabies in Cats · VCA Animal Hospitals
  4. Rabies infections and prevention · Cornell Richard P. Riney Canine Health Center
  5. Rabies in dogs · PDSA
  6. GUIDELINE for Feline rabies · European Advisory Board on Cat Diseases (ABCD)
  7. Rabies · World Health Organization
  8. How to know if an animal has rabies and how to prevent it · Humane World for Animals
  9. Canine rabies: An epidemiological significance, pathogenesis, diagnosis, prevention, and public health issues · Kumar A. et al., Comparative immunology, microbiology and infectious diseases (2023)

Енциклопедії

  1. Rabies · Wikipedia
  2. Rabies · Encyclopædia Britannica
  3. В. Н. Сазонкин, В. В. Никифоров. Бешенство [Rabies] · Большая российская энциклопедия, т. 3, Москва, 2005, с. 445–446 (archived copy)
  4. 狂犬病 [Rabies] · 日本大百科全書(ニッポニカ), 小学館, via Kotobank

Книги

  1. Sykes JE (ed.). Greene's Infectious Diseases of the Dog and Cat. 5th ed. St. Louis: Elsevier, 2022. ISBN 9780323509343
  2. Алипер Т. И., Непоклонов Е. А., Мухин А. Н. и др.; под ред. Т. И. Алипера. Диагностика и профилактика инфекционных болезней собак и кошек [Diagnosis and Prevention of Infectious Diseases of Dogs and Cats]. Москва: ЗооВетКнига, 2017. ISBN 9785950058103
  3. Ettinger SJ, Feldman EC, Côté E (eds.). Textbook of Veterinary Internal Medicine: Diseases of the Dog and the Cat. 8th ed. St. Louis: Elsevier, 2016. ISBN 9780323312110
  4. Little SE (ed.). The Cat: Clinical Medicine and Management. St. Louis: Elsevier Saunders, 2012. ISBN 9781437706604
  5. 田中茂男、津曲茂久、鎌田寛、亘敏広. 猫の医学 [Feline Medicine]. 東京: 時事通信出版局, 2011. ISBN 9784788711617

Ця стаття містить загальну інформацію і не є ветеринарною консультацією. Завжди консультуйтеся з ветеринаром щодо здоров'я вашої тварини. Деякі зображення в PawPedia можуть бути згенеровані штучним інтелектом.

Цю сторінку востаннє оновлено 30 вересня 2026 року.

Підпишіться на нашу розсилку

Оновлення про порятунки та новини від команди.